Біля витоків ідеології німецького нацизму стояли вихідці з Росії. Тому не дивно, що в XXI столітті тут так легко сіяти насіння цієї зарази. Нацизм повернувся на історичну батьківщину.
Вихідці з Росії заклали ідейну основу німецького нацизму. Автор класичного дослідження з ранньої історії нацизму Конрад Гейден відзначав, що російські білоемігранти, що постали під прапори зі свастикою, «дуже бажали залучити Німеччину в кампанію боротьби проти Леніна. Було б перебільшенням назвати відтепер зовнішню політику націонал-соціалізму царистською.
Але фактично її духовні витоки знаходяться в царській Росії, в Росії чорносотенців і «Союза русского народа». Вимушені емігрувати з Росії і поневірятися на чужині, ці шари приносять в Середню і Західну Європу свої уявлення, свої мрії і свою ненависть. Похмуре, криваве російське юдофобство просочує більш благодушний німецький антисемітизм».
У числі головних вчителів Гітлера і верхівки НСДАП зазвичай називають Альфреда Розенберга (майбутнього міністра Східних територій), Макса Ервіна фон Шейбнер-Ріхтера, одного з лідерів російських чорносотенців Миколи Маркова та ін. Ще однією помітною фігурою в російському нацизмі, котрий «збагатив» німців, був Григорій Шварц-Бостуніч.
Макс Ервін фон Шейбнер-Ріхтер прямо або побічно посприяв кар’єрноу росту (у рамках НСДАП) цілому ряду російських німців. Мабуть, найбільш загадковою фігурою серед них є Григорій (Грегор) Шварц-Бостуніч – надзвичайно плідний антисемітський і антимасонські автор, який користувався безмежною довірою рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, і до 1944 року зумів дослужитися до штандартенфюрера СС.
(Расові типи більшовицького керівництва з книги Шварца-Бастуніча «Жидівський імперіалізм. 3000 років єврейського обхідного шляху до світового панування»)
Він народився 19 листопада 1883 року в Києві в сім’ї співробітника поліції Вільгельма Бертольда Шварца (вихідця з старовинного ризького аристократичного роду) і Ольги Бастуновой-Бостуніч (її батько був зросійщеним сербом, а мати, уроджена Ріглер, походила з Баварії). Задовго до революції Бостуніч захопився вивченням теософії, окультизму і астрології, поєднуючи це з керівництвом чорносотенним гуртком.
У 1908 році він отримав диплом юриста в Імператорському Свято-Володимирському університеті в Києві. З 1910 року випускав чорносотенну газету «Південна копійка», яка аж до 1914 року щодня виходила фантастичним за мірками Росії тиражем 70-100 тисяч примірників. Також Григорій Васильович брав активну участь і в культурному житті, перебуваючи в символістському поетичному гуртку Андрія Білого, що багато в чому визначає його традиціоналістсько-містичний світогляд. У 1914 році Бостуніч очолює Залізничний театр в Києві.
Він не прийняв ні Лютневу, ні Жовтневу революції. У своїх статтях і книгах Бостуніч зображував більшовизм як апокаліптичне явище і «виступ темних сатанинських сил». У 1920 році йому довелося емігрувати в Константинополь, звідки він перебрався спершу до Болгарії, потім – до Югославії, а в серпні 1922 року – в Мюнхен. Весь цей час Григорій Бостуніч виступав з антибольшовистськими лекціями, в яких приділяв велику увагу «Протоколам сіонських мудреців» і викриттю франкмасонства.
У Баварії Бостуніч зійшовся з Шейбнер-Ріхтером, став співпрацювати в ряді російських монархічних видань, але в кінцевому підсумку приєднався до нацистської партії, на мітингах якої він згодом неодноразово виступав в якості оратора. У 1924 році Бостуніч познайомився з Генріхом Гіммлером і став його «духовним вчителем», годуючи того знаннями про Шамбалу, масонських ложах, таємних орденах і єврейських організаціях.
На початку 1925 він одружився з медсестрою, фанатичною нацисткою Фрідою Вольф. Його книги («Масонство і російська революція», «Єврейський імперіалізм» і т.п.) користувалися величезним успіхом у націоналістично налаштованої публіки і витримали безліч видань. У 1920-ті роки він також зійшовся з представниками «народницького» крила НСДАП, зокрема з нацистським гауляйтером Тюрінгії Артуром ДІНТЕРом, згодом виключеним з партії за наказом Гітлера за «сектантську діяльність» і «фанатичне захоплення йогою».
Під впливом «народників» Шварц-Бостуніч допрацьовує теорію Ганса Гёрбігера про «вічну кригу» (теорія полягала в тому, що Всесвіт народився з великого шматка криги, а Землю спочатку оточували 4 Місяця, з яких 3 пізніше впали на Землю. Незадовго до падіння місяць, наближаючись, своїм гравітаційним припливом породив расу гігантів). На основі навчань Гёрбігера Шварц-Бостуніч пише свій головний хіт з точки зору продажів – «Євреї та жінка. Теорія і практика єврейського вампіризму, експлуатації домашнього і народного господарства» (опублікована в Берліні в 1939 році).
На початку 1930-х Шварц-Бостуніч входить в гімлеровскій «Чорний орден». У квітні 1935 року він отримує чин гауптштурмфюрера СС, і стає начальником 1 відділу (масонство) V управління служби безпеки (СД) і куратором «Музею масонства» в Берліні.
Через шість місяців Шварц-Бостуніч був змушений залишити свій пост за вказівкою шефа СД Рейнхарда Гейдріха, формально послався на слабке здоров’я «фахівця з масонства» (він був переведений в резервний підрозділ «Ост» Загальних СС в Берліні). Насправді причина була в тому, що Шварц-Бостуніч, увійшовши в раж, став «вичисляти» євреїв і масонів в найближчому оточенні Гітлера. 19 червня 1941 року Гейдріх навіть пише скаргу Гітлеру, що «головний спеціаліст Німеччини по масонам ніяк не заспокоїться, і вже склав список з більш ніж 500 «ворогів народу».
Однак до цього – 12 жовтня 1935 року – Шварц-Бостуніч був переведений в штурмбанфюрери СС, а 30 січня 1937 року – в оберштурмбанфюрери СС.
Аж до зазначеного рапорту Гейдриха він все ще продовжував виступати з лекціями, однак 26 вересня 1941 року одержав від Гіммлера лист, в якому рейхсфюрер з підкресленою ввічливістю вказував: «Прошу вас правильно мене зрозуміти, але ваша лекторська і публіцистична діяльність в майбутньому може бути дозволена лише після того, як я ознайомлюсь з її змістом і отримаю про неї повне уявлення ».
Вся подальша діяльність Шварца-Бостуніч звелася в основному до написання доносів в гестапо зі скаргами на «саботаж чиновників». За 1941-44 роки він написав понад 700 доносів на чиновників і керівників Німеччини, зібрав більш «300 аналітичних довідок про діяльність законспірованих груп таємних євреїв і масонів».
У лютому 1944 року він перебрався в Сілезію. Мабуть, зі співчуття Гіммлер дав вказівку приписати його до штабу XXI округу Загальних військ СС, а 4 листопада 1944 року Шварц-Бостуніч отримав свій останній чин – штандартенфюрера СС (відповідав полковнику вермахту). При наближенні радянських військ він виїхав на Захід і здався в полон американцям. Остання згадка про нього датується травнем 1946 року: його ім’я значилося в списку німецьких військових злочинців – офіцерів військ СС, складеному Головним штабом американських військ в Німеччині. Вважається, що Шварц-Бостуніч зумів виїхати до Аргентини і помер там під чужим ім’ям у віці близько 90 років в кінці 1970-х років.
Джерело тексту та ілюстрацій – «Блог Толкователя» переклад – ukrsvit.eu
Допомога антимосковському українському сайту (за бажанням)
Реквізити: карта “ПриватБанк” № 5168 7456 0964 2191 — Карта “Monobank“ № 4441 1144 2246 2422
Western Union, MoneyGram, RIA — Ukraine, Kharkiv, Zakusilov Viktor — і фото чека у Viber, WhatsApp — +38 096 212 02 68
