Я часто себе запитую, а що було б, якби у 2019 р. після програних виборів Петро Порошенко пішов би з політики?
Дуже гарно пам’ятаю той день, коли оголосили результати другого туру виборів. Коли після оголошення перших підрахунків пританцьовувала від радості знімальна група з «1+1». Плакала поруч журналістка з «Еспрессо» (якщо не помиляюся) – кожен з нас тоді спитав себе, що далі? Але за годину Петро Порошенко заявив, що він лишається в політиці. А потім була акція «Дякую!» – перший холодний душ для ЗЕвлади. Майданчик біля Офісу президента людьми того дня був забитий вщент.
Що було б, якби тоді Порошенко пішов би з політики? От якби сказав собі, що задовбало все – і уїхав би за кордон? Що було б? Я мислю – і уява просто не видає мені хороших рішень.
Очевидно, план Штайнмайєра (в російській його версії) був би реалізований в повному обсязі. Так, влада тоді загравала з активістами, намагалася частину їх перетягнути на свій бік (не безуспішно), проте… Згадайте, саме тоді ЗЕботва заходилася називати порохоботами всіх противників загравання з Москвою, незалежно від їхніх переконань.
Я чудово знаю цей тип активістів, які просторікують, що Порошенко, мовляв – минуле. Що його треба позбутися, аби дати дорогу молодим. От мовляв, відправлять вони Порошенка на політичну пенсію, і як дадуть жару зеленій владі!.. Я таких заповзятих завжди питаю – а скільки телеканалів вони мають? Наївні! Вони всерйоз вважають що в теле-суспільстві вони здатні сформувати собі підтримку за допомогою Ютуба? Ну-ну. Я бачу вже партії, які багато шумлять на соцмережах, але не мають власної фракції у жодній місцевій раді.
Просто нагадаю. І Помаранчева революція, і Революція Гідності не сталися б, якби не робота «П’ятого каналу» Петра Порошенка. Власне, а які зараз існують теле-ЗМІ крім зелених і порошенківських? Агов!
“Прямий”, “П’ятий”, “Еспрессо” – канали яким влада не змогла заткнути рот, попри всі намагання. А якби?..
Якби Порошенко пішов з політики, списання владою мільярдних боргів Коломойському пройшло б тишком-нишком, про них би ніхто не дізнався. Не дізналося б суспільство про шахрайства на Великому Будівництві. Не знало б суспільство про офшори Зеленського. Не почуло б воно про мента Гогілашвілі, про його дружину Марію Левченко (помічницю Зеленського) яка працювала в ОП без допуску до секретних документів. І про те як ця весела сімейка приютила у себе голову ГУР Буданова з дружиною. Краса?
А ще нічого не було б відомо про депутата Трухіна, який хотів «піти тихенько в ліс». І вже звісно суспільство не знало б про «вагнерівців». Опозиційні ЗМІ і опозиційні блогери, це ті хто не дає владі прокручувати її брудні оборудки.
А була ще робота ЄвроСолідарності в парламенті. Були десятки акцій.
До речі, пригадуєте депутати якої політсили прагнули обмежити використання української мови? «Слуги народу». А хто став у них на заваді? Опозиція. ЄвроСолідарність і «Голос».
Це я не згадую допомоги, яку Фонд Порошенка надавав і надає українцям. Апарати ШВЛ, маски, костюми біозахисту – під час пандемії КОВІД. Бронежилети, коптери, броньовики «Шилд», БПЛА «Валькірія» та «Посейдон», БТРи «Спартан», лазні-пральні, вантажівки «Лейленд». Тощо, тощо й тощо. Зараз, під час війни.
Я збираю все це і питаю себе, а якби Порошенко в 19-му пішов з політики, ми ворогу опиралися б? Були б здатні? Бо хто найбільше виступив проти намірів влади відмовитися від НАТО і почати переговори з Москвою? Опозиція. А якби ні? Очевидно, головний аудитор і перешкода для мутних справ зеленої команди – Порошенко з його оточенням.
Часто доводиться чути: «Зеленський помінявся, став цілковито патріотичний». Лишилося тільки сказати завдяки кому він став таким? Хто чотири роки бив його по руках, аби не робив дурниць – результативно, як бачимо.
Реальність така, що крім влади доля країни сильно залежить ще й від опозиції. І поки в опозиції до влади Порошенко, я за Україну спокійний.
