Я повернувся і побачив силует людини в капелюсі. Він підійшов до мене, і я побачив, що його обличчя було спотворене. Я закричав, але здалося, що ніхто не почув. Я побіг, але здавалося, що він завжди за мною. Потім я впав і знепритомнів. Коли я прийшов до тями, я був у темній кімнаті з безліччю дверей і я зрозумів, що ніколи не виберуся звідси…
Ми у соц.мережах
Останні публікації
-
-----------
- Людина чи нелюд: забрати ім’я -----------
- Масована атака РФ по Україні: загиблі, руйнування і наслідки -----------
- НКВС у Західній Україні: свідчення про катування та масові вбивства -----------
- Реагувати на Мендель та Карлсона Такера -----------
- Українські реліквії: що не вкрали — те знищили -----------
- Пам’ять, де ти є: Мускрон і опір нацизму -----------
- Приховані уроки історії: Маріте-Марійка-Машенька -----------
- Українська мова: бажання і заборони -----------
- Штучний інтелект філософія: Вибір реальності -----------
- Інвалідність: як вона врятувала мене від мене самого -----------
- Свобода вибору чи ілюзія: діалог з ШІ -----------
- Розслідування смерті Хмельницького: факти і припущення -----------
- Смертність людини і ШІ: хто насправді зникає? -----------
- Заткнути пельку москалям -----------
- Human, AI, and God: A Dialogue Beyond Logic
