Терорист у Києві розстріляв людей у супермаркеті. Спочатку взяв у заручники. В результаті загинуло шестеро, поранення отримали ще десять українців
Його ім’я – Васильченков Дмитро Васильович, 21.04.1968 р.н. Чоловік народився в Москві, має громадянство України. Раніше проживав у Бахмуті Донецької області, згодом – у Голосіївському районі Києва. В поліційних звітах значився як «тривожна особа».
Але окрім загиблих та поранених, окрім особи самого терориста, цікавлять дії представників Національної поліції України. Відео, коли двоє офіцерів відійшли від пораненої людини, а потім кинулися геть, почувши постріли — уже всім відоме. Одразу за їхнім «відходом» чути серію пострілів, й видно, як падає наступна жертва.
Одні кажуть про дії цих офіцерів, як «відведення уваги» терориста від пораненої людини на себе. Інші, що це чистий переляк та неготовність офіцерів до оборони, й тим паче до знешкодження терориста. Другий погляд передбачає вибух негативу щодо підготовки поліціянтів, яких в народі вже давно називають пластиковими. Чи пластмасовими — і не лише через матеріал, з якого виготовляють їхнє обмундирування. А ще й через «пластмасову» підготовку, чи таке ж озброєння. Як то кажуть: народ як скаже, то зав’яже.
Мене в цій історії зачепили вкотре саме образ поліції.
По-перше, тому, що кількість озброєних та підготовлених правоохоронців у тилу викликає завжди питання. Тому, що Національна Гвардія нарівні із ЗСУ, та іншими підрозділами Сил Оборони України, несе тягар Війни з рф. На фронті бракує особового складу, але скільки потрібно працівників поліції в тилу для повносправного функціонування порядку?
По-друге: подібний терористичний акт виявляє, що у тилу цивільні українці зовсім не захищені.
Напрошується третє — висновок, котрий ставить питання, але не дає відповіді. Навіщо така кількість службовців, навіщо такі ресурси витрачати на їх зарплати, соціальний захист та підготовку, якщо в підсумку рядові офіцери не змогли запобігти такій кількості жертв?
Щодня ми чуємо про роботу СБУ, тієї ж Нацполіції, котрі знешкоджують десятки агентів, запобігають сотням актів тероризму, шпигування та відкритого саботажу проти нашої держави та наших громадян. Однак, випадок у Києві ламає цю картину — і опускає її до рівня краху, паніки та зневіри.
І знову згадуються ті цифри, котрі стали відомі громадськості з 2014-го року. Про кількість службовців Органів внутрішнього порядку та безпеки, котрі або зрадили присязі «служити та захищати», або відверто своїми діями призводили до швидкого колапсу державної системи, оборони країни та знову таки безпосередньому захисту її громадян. Починаючи з подій у Криму лютого 2014, з страшної події в Одесі 2 травня того ж року, а за тим панування у містах Донецької та Луганської областей антиукраїнських сепаратистських рухів. Цифри по Криму промовисті — лише 88 службовців поліції з 20 тисяч лишилися вірні присязі Україні.
Не менш кричущі цифри маємо по Запорізькій, Херсонській та неокупованих районах Донбасу — і не лише по службовцям Національної поліції, але й СБУ, прокуратурі. Про випадки, коли вся вертикаль влади та безпеки рушилася буквально за години при наступі військ рф весною на півдні України, теж можна вже дізнатися з відкритих джерелах. І як саме представники влади та поліції, СБУ, прокуратури просто тікали, навіть не думаючи виконувати свої безпосередні обов’язки.
Службове розслідування покаже, чому двоє офіцерів у Києві діяли так, а не інакше, коли терорист здійснював свій задум. Усе може бути не таким, як на відео. Але потрібно оприлюднення цього розслідування. Тому, що це столиця, це місто, котре вже у лютому-березні 2022 пережило наступ рф. А зараз ніхто не заперечує планів москви для повторної спроби захопити Київ знову, адже війна триває.
Я звернув увагу на цей випадок не тільки через вбивства Ірини Фаріон, Парубія, і постійний ракетно-шахедний терор України.
Але ще й тому, що вивчаючи історію України, і особливо останнього десятиліття — чомусь не сумніваюся, що загрозливі тенденції у роботі Національної поліції досі існують.
Бо як історія далекого минулого, так і новітня історія України не раз показувала вже, як можуть цілі підрозділи та районні управління Національної поліції України не просто кидати службу чи виконання своїх прямих обов’язків «служити та захищати». А кидати саме тисячами! Саме ті навчені й підготовлені “службовці», котрі приймали присягу – і просто переходили на бік ворога, залюбки стаючи у ряди окупантів-правоохоронців.
І саме розслідування подібного випадку у Києві може відкрити правду наперед. Лишень боягузство це було, чи це все та сама проблема з патріотизмом, вірністю та моральним духом.
Чи знає зараз громадськість України про реальний стан справ із персональним складом Національної поліції України? А що ми знаємо про готовність та небезпечні тенденції в середині цієї структури? І наскільки про це поінформований ворог у москві?
Скільки представників цієї державної служби виявляться готовими до реальних загроз?
Якщо зважати, що Війна завжди виводить на чисту воду справжнє єство людини, то чи готова Національна поліція до перевірки себе ж самої? Чи знову все триматиметься на кумівстві, взаємному вигороджуванні та корпоративному спротиву цієї структури від перевірок громадськості?
Ці питання ставлю лише заради відповіді — наскільки чесна Національна поліція перед державою Україна. Адже держава покладається на цю структуру заради безпеки своїх громадян.
Талант має бути голодним, але чашка кави необхідна для працездатності. (за бажанням)
Реквізити: карта “ПриватБанк” № 5457 0825 4431 6404
PayPal – alexfranzmafan@gmail.com